28-06-2022

Похід на гору Стримба, який вихованці гуртків «Пішохідний туризм» та «Етнографічне краєзнавство» присвятили Дню Конституції України, залишив у дітей незабутні враження

Гуртківці Закарпатського центру туризму, що навчаються в гуртках «Пішохідний туризм» та «Етнографічне краєзнавство», разом зі своїми керівниками Маріанною Дуткою та Ларисою Хащею 21 – 24 червня здійснили чотириденний навчально-тренувальний похід зі сходженням на гору Стримба (с. Колочава Хустського району Закарпатської області). Метою походу було ознайомлення з краєвидами заданого маршруту, з особливостями роботи та поведінки в групі, виконання обов’язків у поході тощо. Цей похід був присвячений Дню Конституції України.

Група розмістилася в мальовничому селі Колочава, біля підніжжя гори Стримба, звідки і розпочиналося сходження на вершину.

У перший день подорожі гуртківці здійснили екскурсію до відомого Колочавського скансену «Старе село». Цей музей під відкритим небом сьогодні нараховує близько двох десятків житлових і господарських будівель з предметами домашнього побуту та художніми творами колочавців ХIX-XX ст. Село поєднало культури гуцулів, бойків, лемків, угорців, румунів, німців, євреїв, чехів та словаків. Діти оглянули будинок кузні 1930 – 1940-х років, де розміщені знаряддя праці зі всієї України, та будівлю угорської жандармерії. Особливу цікавість викликав трисекційний будинок сільської школи з «літнім» класом (просто неба), де одночасно навчалися колочавські діти різного віку. Читати тодішні школярі вчилися з церковних книг, а писали на невеличких дощечках грифликами.

Наступного дня, рано-вранці, наша група розпочала сходження на вершину гори.

Гора Стримба – 1719-метрова вершина Українських Карпат, яка лежить у межах Горганського гірського масиву – на території Привододільних Горган.   Стримба – вершина трикутної форми, вкрита заростями гірської сосни (жерепу) та характерними горганськими кам’яними розсипищами. До висоти 1300-1400 м схили вкриті смереково-буковими лісами, вище цієї лінії – травами та чагарниками. В ущелинах трапляються невеличкі озерця. У північно-західному та східному напрямках схили гори дуже стрімкі, важкопрохідні, у південно-східному – пологі, які плавно переходять у сідловину, що з’єднується з горою Стриминіс. У південному напрямку від гори простягається хребет Красна, у північно-західному – хребет Пишконя, західному – долина річки Теребля із селами Синевир, Колочава, Негровець і Горб. Південно-західна частина Стримби знаходиться в Національному природному парку «Синевир». Зазначимо, що на вершині гори Стримби 23 серпня 2008 року було встановлено хрест заввишки  4 метри 10 сантиметрів і завширшки 2 метри 10 сантиметрів.

Спочатку група рухалася полем, згодом наш маршрут пройшов через густий, мальовничий смереково-буковий ліс. Майже на вершині ми натрапили на маленьке озерце, яке гарно виблискувало на сонці. Сходження було хоч і нелегким, проте підкорення вершини і краєвиди, які відкривалися під час підйому та на самій вершині, вартували перенесених труднощів.

Вдосталь намилувавшись краєвидами, група повернулася до місця ночівлі. Довжина пройденого за день маршруту склала 15 км.

Третього дня було заплановано декілька екскурсій. Ми відвідали Синевирське озеро – найбільше гірське озеро в нашій країні. Воно утворилося в післяльодовиковий період, близько 10 тисяч років тому, внаслідок перекриття річкової долини зсувами. Розташоване на висоті 989 м над рівнем моря.

Після прогулянки біля озера група розділилася: одні гуртківці, разом з керівником, пішли оглядати бункери на «Лінії Арпада», інші – до реабілітаційного центру бурих ведмедів.

Лінія Арпада – це оборонна лінія, що створювалася угорськими військами в Східних Карпатах у 1939 — 1944 роках проти червоної армії та простяглася майже на 600 кілометрів. Лінія Арпада не була суцільною і складалася з окремих вузлів оборони.

Реабілітаційний центр знаходиться  на території НПП «Синевир», відкрився в 2011 році та займає площу 12 га. Під захист сюди потрапляють тварини, які зазнали жорстокого поводження чи утримувалися в неволі без відповідних умов. Ведеться також робота з відтворення природної популяції (в Україні нараховано близько 300 особин) та поглиблення досліджень найбільшого хижака України. У парку проживає 35 ведмедів. Найбільше захоплення в дітей викликала ведмедиця Маша, яка підійшла близько до паркану і ніби позувала нам.

Четвертого дня, рано-вранці, всі вирушали додому з твердим наміром ще раз сюди повернутися, адже ще так багато недослідженого й непобаченого  залишилося. Наш навчально-тренувальний похід був успішним, гуртківці отримали безліч позитивних емоцій, закріпили здобуті на заняттях знання та навички й отримали нові.

 Перегляд матеріалів в Facebook