16-06-2021

Триденний заліковий похід зі сходженням на гору Пікуй, присвячений 30-річчю Незалежності України, здійснили вихованці Закарпатського центру туризму

7-9 червня 2021 року вихованці гуртків «Історичне краєзнавство» та «Пішохідний туризм» разом зі своїми керівниками Ларисою Хащею  та Маріанною Дуткою здійснили триденний заліковий похід зі сходженням на г.Пікуй. Найвища вершина Верховинського, або Вододільного хребта, – гора Пікуй (1408 м над рівнем моря) височіє на межі Закарпатської та Львівської областей. Завданням цього походу для гуртківців було випробувати власні фізичні сили, використати знання й навички, отримані на заняттях гуртків, та, безперечно, насолодитися мальовничими краєвидами нашого краю. Маршрут проходив з с.Латірка, що розташоване за 12 км від селища Воловець, на кордоні Закарпатської та Львівської областей, до с.Біласовиця – вершина г.Пікуй. Туристська група на одній з мальовничих полян розташувала наметовий табір, де вихованці облаштували ночівлю,  готували їжу та займалися підготовкою до підкорення вершини. Наступного ранку відправилися з с.Латірка до с.Біласовиця, де почали сходження на вершину г.Пікуй. Вирішили іти північно-східним схилом, бо він більш пологий, вкритий буковим та ялицевим лісом. На цьому схилі гори бере початок потік Онілова, який впадає в річку Гуснянку. Від села до вершини веде добре втоптана стежка протяжністю 8 км. Сходження на гору тривало майже 3 години. Піднімаючись мальовничим маршрутом, гуртківці дізнавались від своїх керівників про рослинність, що зростає в цьому ареалі, птахів, які кружляють над горами, та плазунів (змій, ящірок), що полюбляють вигріватися на сонечку і деколи зустрічаються на шляху туриста. Остання ділянка маршруту проходила яфинниками. Яфини – надзвичайно смачні і вітамінні ягоди, котрі достигнуть приблизно через місяць. А ще гуртківці дізналися про історію чотириметрового чотирикутного обеліска, що височіє на вершині гори Пікуй. Виявляється, його встановили далекого 1935 року на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика вдячні мешканці села Гусного, яке до війни разом з усім Закарпаттям входило до складу Чехословаччини. А якраз посередині гори Пікуй і по Верховинському Вододільному хребту проходив державний кордон між Польщею та Чехословаччиною.

На вершині підкореної гори юні туристи-краєзнавці насолоджувались краєвидами наших Українських Карпат і були горді з того, що перемогли власну втому заради емоцій, котрі важко передати словами.  Настрою і позитиву від сходження додавали чудова погода та неймовірної краси природа. Вниз спускалися іншим маршрутом, який також привів до с.Біласовиця, звідки й починали сходження на Пікуй. Загалом гуртківці з керівниками пройшли цього дня понад 20 км. Ще одна ночівля в наметах, спілкування, обмін враженнями від побаченого і одностайне бажання усіх учасників цього походу випробувати себе на новому, не менш цікавому маршруті з подоланням чергової гірської вершини.